Колишній воротар “Динамо” Георгій Бущан підписав повноцінний контракт з “Поліссям” і заявив, що у житомирському клубі він вдома.
— Вже не оренда, вже повноцінний контракт. Зізнайся чесно, як психологічно воно впливає? Щось є, якісь відмінності?
— Для мене немає відмінності, тому що залишаюся в “Поліссі”, залишаюся в клубі, який має великі амбіції, і ці амбіції мені допомагають не зупинятися.
— Наскільки важливо було тобі залишитися саме тут? Чим тобі так сподобалося “Полісся”, що ти зрозумів: “Так, тут треба пришвартуватись”?
— Якщо чесно, то не сказав своє я ще тут. Це було для мене так… Цей рік був тяжкий в плані кар’єри, але мене підкупив колектив та клуб, і президент клубу Геннадій Владиславович своїми амбіціями, які підтверджують те, що мені треба залишитися. І ще не казати “до побачення”, а продовжувати і продовжувати боротися за своє місце.
— Ти сказав “рік тяжкий”. Як думаєш, чому? Ти вже проаналізував, чому так вийшло?
— Я аналізував, звісно, але є фактори, які спрацювали, і все. Поки я нічого не можу сказати.
— Наскільки взагалі тобі тут комфортно і краще, ніж в попередніх твоїх клубах?
— Я вдома.
— А ту сторінку, в “Аль-Шабабі”, як будеш згадувати і що згадується найперше?
— Нормально буду згадувати, і тільки емоції такі, нормальні емоції. Я побував в хорошому чемпіонаті, в хорошій команді. Так, не все вийшло, змінюється все так, по-футбольному, але я не можу нічого сказати поганого і тільки сказати “Аль-Шабабу” дякую і йти далі.
— На скільки ти підписав контракт?
— На два роки.
— Два роки. Якими бачиш ці два роки, якими хотілось би тобі їх бачити?
— Як то кажуть, якщо ти скажеш, чого ти хочеш завтра, то…
— Помріяти ж можна.
— А помріяти… хочу повернутися в професійним футбол.
— Так, ти ж….
— Грати, грати, грати, і мрія — повернутися в збірну.
— Якщо в контексті “Полісся”, як думаєш, які перспективи “Полісся” в найближчому сезоні?
— Досить непогані, але нам треба працювати, треба працювати, тому що я був в командах, в котрих постійно треба результат, і кожен сезон — це новий виклик. І тобі треба підтверджувати свій статус. Це важко, але треба продовжувати “Step by step”.
— Отож, було третє місце, а тепер?
— А тепер будемо… Побачимо, як буде в наступному, але ми для цього зробимо все.
— Скажи, будь ласка, чи правда, що дійшли чутки, що ти змінюєш номер?
— Мабуть, так.
— Чому?
— Щось не пішло під 21-м. Я… У мене перша футболка була, коли ще перший раз попав в заявку в “Динамо” Київ, був 21-й. Зараз був 21-й, але щось пішло не так, не по тій доріжці. І зараз буде новий номер. І давайте так: хто вгадає, який… Під цим номером грав мій улюблений гравець.
— Грав. Тобто зараз не грає?
— Грав. Мої фанати повинні знати, за кого я вболіваю, це супер.
— А що ти натомість дасиш тому, хто вгадає?
— Подарую свою офіційну футболку після першої гри, в котрій я зіграю в цій формі.
— Я думаю, там така битва почнеться за…
— Треба ж трохи…
— А ти впевнений, що от вся проблема в номері?
—Ні, мабуть так, чи ні… Побачимо, – заявив Бущан.
